євген григор'єв

Робота із циклу «Посмішка розіп’ятої людини» в основі якого — питання: чи можливо залишатися людиною, коли навколишній світ намагається позбавити тебе всілякої людяності? Коли усвідомлюєш, що всі гуманістичні ідеї останніх століть — лише посмішка на вустах мерця, а взірцем людяності стає образ розіп’ятої людини. У цьому проєкті «розп’яття» постає як універсальний символ жертовності й відродження, нескори, шляху до свободи через страждання — до абсурду, до парадоксу людського існування”.